ІУ(+ЗНО)

ТЕМА 3:   (+ЗНО) Грецька колонізація Велике переселення народів

1)Античних міст-колоній у Північному Причорномор'ї та Криму. 

2)Перші писемні згадки про давніх слов'ян (венедів, антів, склавинів). Велике розселення слов'ян

3)Дати:V - VII ст. - Велике розселення слов'ян.

 4)Поняття та терміни: «колонізація».

5) Позначати на картосхемі ;  місце розташування античних міст-колоній Північного Причорномор'я та Криму (Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес), напрямки розселення слов'ян під час Великого переселення народів.

6) Характеризувати суспільне, господарське та духовне  давніх слов'ян.

7) Визначати особливості грецької колонізації Північного Причорномор'я та Криму,
8 )Визначати наслідки та значення Великого розселення слов'ян.

ХІД УРОКУ

1)Дати:V - VII ст. - Велике розселення слов'ян.

VII ст. до н.е. – IV ст. н.е. перебування античних міст-держав (полісів) у Північному Причорномор’ї та Криму
 V ст. до н. е. об’єднання античних полісів на Керченському та Таманському півостровах у Боспорське царство зі столицею у м. Пантікапей

IV ст. (375 р.) прихід в українські степи гунів - кочових тюркських племен, початок Великого переселення народів (ВПН)
 IV – VII ст. існування антського племінного союзу східних слов’ян на Правобережжі України V –VII ст. тривалість великого розселення слов’ян 

2)Поняття та терміни: «колонізація».

 Авари Анти Античні поліси Боспорске царство Білі хорвати Велика грецька колонізація Велике переселення народів Велике розселення словян Венеди Віче Волиняни  Поліс           

 Волхви   Колонія  Метрополія Готи  Гуни  Язичество 

 Робота з особами 

 Атей Вінітарій Бож  Германаріх

  3 )Античні міста Північного Причорномор'я та Криму

  Багата українська земля завжди приваблювала народи та племена з різних куточків світу. У VIII до н. е. греки починають розселюватися по берегах Середземного та Чорного морів.

Руїни Херсонесу

За словами Платона: «Греки обсіли моря від Гіблартару до Кавказу – наче жаби ставки». Грецьке проникнення в Північне Причорномор’я почалося в кін. VIII ст. до н. е.  – у вигляді торгових факторій, а вже VII – VI ст. до н.е  греки засновують свої поліси на землях Південної України.

 Грецькі міста-держави на території Північного Причорномор’я з’являються в результаті Великої грецької колонізації. Найперше грецьке місто на території України – Борисфеніда. Найвідоміші міста-держави на території України:Херсонес (біля сучасного Севастополя), Ольвія (Дніпро-Бузький лиман, біля Миколаїва), Пантікапей (Керч), Тіра (Бєлгород-Дністровський)…

Велика грецька колонізація УІІІ-IУ ст.. до н.е.

Причини грецької колонізації( мирне заселення чужих вільних земель)

         

Серед причин грецької колонізації можна виділити наступні:

1. Демографічний вибух. Населення континентальної Еллади стрімко зростало, що призводило до соціального напруження. Брак родючих земель штовхав велику кількість греків до заселення нових територій. Спочатку, це були близькі території  на Балканах та в Італії, а потім грецькі поселення виникають на узбережжі Африки, Західної частини Середземномор’я та на берегах Чорного моря.
2. Брак природних ресурсів. Крім традиційної нестачі родючих земель, в Елладі давня господарча діяльність людини призвела до зникнення лісів, виснаження родовищ металів та ін. необхідних ресурсів.
3. Політичні конфлікти. Сам по собі, демократичний лад  грецьких полісів сприяв постійній політичній боротьбі за владу в середині поліса. Тому всіх політично неблагонадійних елементів грецьких полісів відправляли у вигнання  в новостворені колонії, прагнучи пом’якшити політичне становище в державі. Саме в цей час, в Елладі виникає таке явище, як тиранія – встановлення одноосібної влади в полісі насильницьким  шляхом. Грецькі тирани не завжди були жорстокими правителями, і тому всіх незгодних та політично шкідливих громадян прагнули відправити по далі, світ за очі – в колонії.
4. Розвиток торгівлі. Спочатку, грецькі купці займалися лише каботажним плаванням вздовж берегів Континентальної та Малоазіатської Греції, але згодом, жага до наживи грецьких купців переборювала їх страх до невідомих земель, і греки починають встановлювати торгівельні зв’язки з новим народами, серед яких і було скіфське населення  Північного Причорномор’я.

                   

Верстви населення, які брали участь у колонізації:

1. обезземелені селяни
2. міська біднота
3. ремісники
4. купці
5. аристократи, які потерпіли поразку в боротьбі за владу

 Господарство античних полісів:

Греки привезли традиційний для себе спосіб життя і культуру на українські землі. Займалися торгівлею, землеробством, осілим скотарством, ремеслом. В основному були республіками. Жили в полісах (містах-державах).

Загальний вигляд міст

Місто будувалося , як фортеця укріплена стінами товщиною до 4 м. з в’їзними воротами

В центрі головна площа( агора) для проведення народних зборів, торгів, вистав театру.

Навколо площі будували храми, жертовники вівтарі, тут знаходилися органи управління містом, скарбниця. В центрі знаходилися багатокімнатні будинки багатіїв, які будували з каменю або випаленої цегли. Ремісники селилися на окраїні міста. За містом знаходилися сільськогосподарські округи – хори. Недалеко від міста розміщувалися могильники – некрополь.

Боспорське царство:

 У V ст. до н. е. греками на Таманському та Керченському півостровах було засноване Боспорське царство (столиця м.Пантікапей).

Боспорське царство

Розташоване на Керченському півострові у гирлі Дону і Східному Приазов’ї та Таманському півострові. Утворилося в 480р. до н. е. і підкорило 20 полісів ( Пантікапей, Фанагорію, Тірітаку, Феодосію, Мірмекій..) Столиця царства – Пантікапей ( Керч)  Це була рабовласницька держава з монархічною формою правління. Боспорське царство вело успішну торгівлю рабами , рибою, хлібом , виробами ремела. В 107 р до н.е відбулося повстання рабів на чолі з Савмаком вони захопили Пантікапей, Феодосію, флот, почали проводити реформи , але повтання було придушено сусідніми державами. Боспорське царство проіснувало до УІ ст.. н.е.

У І ст. до н.е. Боспорське царство та інші грецькі поліси потрапили в залежність від Римської держави. Починається римський період в історії античних міст-держав на території України.

У ІІІ-IV ст. античні міста-держави Північного Причорномор’я занепадають під тиском готів та гунів.

Причини занепаду полісів

1.Відсутність війська

2 Внутрішні суперечки між містами

3 Війни з місцевим населенням( напади скіфів)

4 криза рабовласницької системи

7) Визначати особливості грецької колонізації Північного Причорномор'я та Криму

 

 

5) Позначати на картосхемі ;  місце розташування античних міст-колоній Північного Причорномор'я та Криму (Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес)

Античні поліси на території України

Група2 Робота з підручником                                      
                                  Опрацювати підручник  Бандровського  параграф 17-18
                                                        підручник Пометун ст. параграф 18-19
                                                        підручник Голованова ст. параграф 52
                                                        підручник Шалагіної параграф 38
                                                        підручнику  Лях параграф 8-10

Група 6 Робота з тренінгом
                                          Виконайте тест Грецька колонізаія  ПЕРЕГЛЯНУТИ
                                              Виконайте Грецька колонізаія2 ПЕРЕГЛЯНУТИ

ВХІДНЕ ВЕЛИКА ГРЕЦЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ ПРОЙТИ

Велике переселення народів 2-7 ст . н. е.

Велике переселення народів це масові переміщення германських , слов’янських, тюрських та інших племен та їх вторгнення на територію Римської імперії

Племена що оселялися на території України

                      Анти ( вождь Бож)до 602р                      

2-4ст.                    4-5ст.                5-7ст                             5-7 ст

готи                     гуни                  авари (обри)                   слов’яни

герман.                тюрськ.         тюрськ.                           анти( візантійці)

Германаріх          гунів у             Аварський                  склавіни ( візантійці)

Вінітарій            451р                   каганат                       венеди ( римляни)

375р убили     перемогли

Антського         на Каталунських

вождя Божа           полях

готів перемогли     візантійці

гуни у 375р            Атілла

Причини Великого переселення народів 2 – УІІ ст..

Похолодання       Зростання         Пошук родючих        Ослаблення        Намагання

клімату                  чисельності     земель і пасовиськ    занепад           пограбувати

                               населення                                       Римської             чужі землі

                                                                                      імперії                 заради

                                                                                                                 здобичі           

6)Перші писемні згадки про давніх слов'ян (венедів, антів, склавинів). Велике розселення слов'ян

 2. Писемні джерела про слов’ян

• Мешкаючи на віддалених від виру тогочасної європейської історії територіях і не маючи власної писемності, слов’яни досить пізно потрапили на сторінки книжок.
• Найдавніші свідчення про них відносять до початку нової ери. Вони належать римським історикам 1–2 ст. Плінію Старшому, Тацитові та географові Птолемею (2 ст.).
• Усі троє називали слов’ян венедами і розповідали про них як про окремий народ, що мешкав на схід від Вісли, в оточенні германців, фракійців, сарматів, балтів.
• На думку археологів, саме венедам відповідають зарубинецька та черняхівська археологічні культури у їхній слов’янській частині.
• Птолемей, між іншим, з-поміж венедів називав також племена ставанів. У цій назві дехто з мовознавців вбачає перекручену самоназву «слов’яни».
• Загалом свідчення римських істориків – скупі на факти й досить суперечливі.
• Докладніше розповідають про слов’ян джерела 6 ст. й наступних століть. Велику увагу їм, зокрема, приділив автор історії ґотів Йордан у книзі «Про походження та діяння гетів» (інша назва тієї книги – «Гетика») 551 р. «Ці венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавинів…» – говорив Йордан про слов’ян.

Назви «склавини» та «анти» щодо слов’ян поряд із назвою «венеди» трапляються і в інших джерелах. Вони засвідчують поділ давніх слов’ян на різні племінні об’єднання. Так, за Йорданом, венеди мешкали в басейні Вісли, анти – у Подніпров’ї, склавини між Дністром і Дунаєм.
На думку археологів, було ще одне племінне об’єднання слов’ян, що мешкало у верхній течії Дніпра. Та через віддаленість тих племен від римсько-візантійського світу їхня назва, нехай і умовна, не збереглася.
Про походження назв, що їх уживали щодо слов’ян давні історики-чужинці, українські вчені дотримуються такої думки: дві з них – венеди та анти – є іншомовними (перша – германського, друга – іранського походження); третя, склавини, – видозмінена самоназва «слов’яни». Отож, етнонім «слов’яни» вживається в джерелах від 6 ст.

7) Характеризувати суспільне, господарське та духовне  давніх слов'ян. 

Давні слов’яни на території України

Слов’яни – це етнос, народи якого проживають на території Центральної та Східної Європи (від р. Одер на Заході до рр. Дніпро, Ока, Волга на Сході)

Батьківщиною слов’ян вважається територія між річками Одер та Дніпро(Дніпро-Одерська концепція батьківщини слов’ян).

Три групи слов’ян:

• Східні слов’яни (українці, росіяни, білоруси)
• Південні слов’яни (хорвати, серби, чорногорці, македонці, болгари, словенці)
• Західні слов’яни (словаки, чехи, поляки, полабські слов’яни)

Першою слов’янською археологічною культурою була зарубинецька культура (II ст. до н. е. – II ст. н. е.)

Перші писемні відомості про слов’ян датуються І ст. н.е. і зустрічаються в працях римських та візантійських вчених (Тацит, Пліній Старший, Птолемей, Прокопій Кесарійський, Йордан). У творах цих авторів слов’яни згадуються як венеди,склавіни та анти.

Венеди проживали у басейні р. Вісла (західні слов’яни)

Склавіни проживали між річками Дністер та Дунай (південні слов’яни)

Анти проживали між річками Дністер та Дніпро (східні слов’яни)

Соціально-економічний та політичний розвиток слов’ян
Відіо Торгівля Ремесла словян Переглянути

Господарство: займалися землеробством, використовували вогнево-підсічний спосіб оброки землі, вирощували жито, пшеницю, овес…. Також займалися осілим скотарством, сільськими промислами (наприклад, бортництвом – збиранням дикого меду), ремеслами, торгівлею з різними народами-сусідами.
Відіо Звичаї словян

Соціальна сфера: перехід до сусідської общини, формування військової та племінної знаті, поява «градів» (великих поселень).

Сусідська община – це община, що прийшла на зміну родової; вона складалася з окремих сімей, які не пов’язані між собою кровними узами.

Релігійна сфера: вірування у слов’ян були язичницькі. Боги давніх слов’ян: Дажбог – бог Сонця, Сварог – бог небесного вогню, Перун – бог грому і блискавки, Лада –  богиня кохання, Мара – богиня хвороб і смерті, Дана – богиня води, Макош – богиня землі, Велес – бог худоби, Стрибог – бог вітру.
Відіо Релігія словян

Протягом V – VII ст. тривало велике розселення слов’ян.
 4. Господарство давніх слов’ян

• Давні слов’яни жили зі землеробства та осілого скотарства.
• Вони вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, льон і коноплі, віддаючи перевагу ярим сортам.
• Сіяти озимину навчились у другій половині 1 тис. 
• З тварин розводили велику й дрібну рогату худобу, овець, свиней, коней.
• Живучи поміж лісів, у краю річок та озер, слов’яни не нехтували тисячолітнім мисливським і рибальським досвідом.
• З-поміж ремесел особливого розвитку досягли ливарна справа й ковальство.
• З-поміж ковалів давні слов’яни особливо шанували майстрів-ювелірів.
• Своєрідним у слов’ян було виробництво глиняного посуду.
• Тривалий час, навіть після того, як від інших народів було запозичено гончарний круг, кераміка, особливо та, що застосовувалася для приготування їжі, лишалася ліпною.
• Розквіт гончарного виробництва припав на наших землях на 3–4 ст. – на часи черняхівської культури.
• Під час Великого переселення народів гончарство занепало, тож гончарний посуд у слов’ян поступився перед ліпним аж до 10–11 ст.
• Розвиток торгівлі засвідчують численні знахідки монет різних народів. Слов’яни залюбки торгували з населенням Подунав’я, Центральної Європи й Прибалтики, а згодом – із мешканцями римських і візантійських провінцій та античних міст Північного Причорномор’я.
• У слов’янські землі за тих часів потрапляли посуд, вироби зі скла, бронзи, срібла й золота, вина, олія.
• Натомість вивозилися хутро, мед, віск, шкури, зерно.
• У 6–7 ст. слов’янські племена Подніпров’я контролювали торгівельний шлях Дніпром, що сполучав Балтійське й Чорне моря.

8) Позначати на картосхемі ;   напрямки розселення слов'ян під час Великого переселення народів.

Напрямки розселення слов’ян

Антський військово-племінний союз

Антський військово-племінний союз виникає у IV ст. у межиріччі Дністер та Дніпро. З антами ототожнюють черняхівську археологічну культуру. Анти займалися землеробством, осілим скотарством, ремеслом, торгівлею.

Зародки держави у антів були у формі воєнної демократії (перехід від первісно-родового ладу до класового суспільства), тобто вища влада належала народним зборам (віче), а на період воєн вона зосереджувалась в руках князів, які командували військовими дружинами. Влада князів передається поспадковості.

 Віче – народні збори у слов’ян.

Дружина – військо слов’ян.

Воювали анти з готами. Здійснювали походи на Візантію. Відомий князь антів –Бож. Готам вдалося підкорити антів, проте наприкінці IV ст. анти в союзі з гунами перемагають готів і здійснюють вдалі походи на Візантію. У VII ст. (602 р.)авари (тюркські племена) знищують антський племінний союз.

Український історик М. Грушевський називав антів праукраїнцями. Сучасні вчені вважають, що пращурами українців є анти та частина склавинів. Також на формування українців впливали інші народи під час міграційних процесів.

9 )Визначати наслідки та значення Великого розселення слов'ян.

Наслідки та значення Великого розселення слов’ян: розселення слов’ян від Балтійського моря до Балканського півострова, від Лаби (Ельби) до Подніп­ров’я; формування східних (українці — волиняни, деревляни, поляни, сіверяни та ін.), західних (поляки, че­хи) і південних (болгари, серби, хорвати) слов’янських союзів племен. Пам’ятки, які можна назвати власне українськими постали не лише на основі антських археологічних дже­рел, а переважно на основі пам’яток, що їх залишили склавини. Саме їх найбільше можна назвати предками українського народу. Отже, Велике переселення народів /Велике розселення слов’ян мало величезне значення для долі слов’ян. Племена перемішалися і на нових землях дали початки сучасним слов’янським народам.Джерело: http://dovidka.biz.ua/velike-rozselennya-slov-yan-zno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

        Наприкінці 5 – на початку 6 ст. відбулися пер ші самостійні походи слов’ян на Візан тію. Наслідком воєнних походів проти Візантії стало переселення слов’янських племен на землі Балканського півострова. Для слов’янських племен почався новий етап їхньої історії –життя на бал канських землях, в оточенні інших наро дів, яке дало початок сучасним півден но слов’янським народам   Коли анти опанували землями Балкан, оселяючись там досить часто разом з кочовиками – аварами та бол гарами, склавіни переселялися на береги Дунаю, прокладаючи собі шлях Дунаєм угору на захід. З часом вони просунулися аж до верхів’я Ельби, змішалися зі слов’ян ськими племенами, що просувалися туди з території Польщі, і в оточенні германських племен дали початок сучасним захід но слов’янським народам У вер х ній течії Дніпра, на Лівобережжі, у 5–7 ст.також мешкали слов’янські племена. По ступово ці племена розселилися далеко на північ. Ті з них, що просувалися в північно-західному напрямку, згодом дали життя бi ло руському народові. Ті ж, що попря му вали на північний схід, стали предками росіян Склавіни більшої частини українського Правобережжя та частина антської людності, що не брала участі в переселенні, стали предками українців

.

Наслідки та значення Великого розселення слов’ян: розселення слов’ян від Балтійського моря до Балканського півострова, від Лаби (Ельби) до Подніп­ров’я; формування східних (українці — волиняни, деревляни, поляни, сіверяни та ін.), західних (поляки, че­хи) і південних (болгари, серби, хорвати) слов’янських союзів племен. Пам’ятки, які можна назвати власне українськими постали не лише на основі антських археологічних дже­рел, а переважно на основі пам’яток, що їх залишили склавини. Саме їх найбільше можна назвати предками українського народу. Отже, Велике переселення народів /Велике розселення слов’ян мало величезне значення для долі слов’ян. Племена перемішалися і на нових землях дали початки сучасним слов’янським народам.Джерело: http://dovidka.biz.ua/velike-rozselennya-slov-yan-zno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

       

Наслідки великого переселення народів

1Народи перемішалися між собою

2 змінилася політична карта світу

3 Слов’яни розселилися на заході сході і півдні Європи , що привело до поділу їх на 3 групи( займали територію від р. Ельби ( захід) до р. Дніпро ( схід) від Балтійського моря ( північ) до Чорного моря ( південь)
Історичне значення великого переселення народів, що охопило і сло­в’янський світ, полягає в тому, що воно започаткувало поділ слов’ян на ті етнічні групи, які, залежно від історичних обставин, заклали основи процесів формування сучасних слов’янських народів. Виходячи з архео­логічних джерел, склавіни, представлені Празько-Корчацькою культу­рою, стали не тільки пращурами українського народу, а й склали основ­ний компонент пращурів словаків, морав’ян і чехів та українсько-поль­ського населення у Верхньому Повісленні. Поляки середньої та північної частини сучасної Польщі мають свої окремі історичні витоки, що сяга­ють Дзєдзіцької культури. Пеньківські старожитності антів на території України були інтегровані Празько-Корчацькою культурою. Це змішане антсько-склавінське населення дало сіверян — пращурів лівобережних українців. Та частина антів, що понесла із собою Пеньківську культуру на Балкани, стала основою болгарського, сербського, хорватського та інших етнічних груп південних слов’ян. Пращурами білорусів таросіян було населення, представлене у У-УІІ ст. Колочинською, Тушем- плінською та Іменьківською культурами, яке поступово займало області із балтським та угро-фінським субстратами. Ці висновки знаходять своє підтвердження в культурах УІІІ-Х ст., що відображають стан суспільного розвитку в Східній Європі напере­додні утворення Київської держави.

Пазл "Три гілки словян"Пройти тут

Наслідки та значення Великого розселення слов’ян: розселення слов’ян від Балтійського моря до Балканського півострова, від Лаби (Ельби) до Подніп­ров’я; формування східних (українці — волиняни, деревляни, поляни, сіверяни та ін.), західних (поляки, че­хи) і південних (болгари, серби, хорвати) слов’янських союзів племен. Пам’ятки, які можна назвати власне українськими постали не лише на основі антських археологічних дже­рел, а переважно на основі пам’яток, що їх залишили склавини. Саме їх найбільше можна назвати предками українського народу. Отже, Велике переселення народів /Велике розселення слов’ян мало величезне значення для долі слов’ян. Племена перемішалися і на нових землях дали початки сучасним слов’янським народам.Джерело: http://dovidka.biz.ua/velike-rozselennya-slov-yan-zno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

                   
Група 4Робота з відіо         Перегляньте відео і дайте відповідь
Античні міста держави Переглянути  Переглянути
Звичаї словян Переглянути
Меч Атіли Переглянути 
Атілла Переглянути 
Атілла -гуни Переглянути
Атілла і воїни  Переглянути
Гуни  Переглянути
Ольвія скіфи Переглянути

Історія українських земель Крим Античні міста Переглянути від 5 хв до 9.12 і до 14.50 хв
Серія 2-3
Невідома Україна  Фільм 12  Тут переходили народи Переглянути
Невідома Україна  Фільм 13 Словянське розселення  Переглянути 
 Невідома Україна  Фільм 14 Змійові вали Переглянути
 Невідома Україна  Фільм 15 Як народжувалася наша держава Переглянути
 Невідома Україна  Фільм 16 Чому погас вогонь Перуна  Переглянути



Група 5  Робота з аудіолекцією 
  Сусіди словян Прослухати
Словяни Прослухати
Словяни під час Великого переселення народів Прослухати
Давні словяни Прослухати
         

Група 6 Робота з тренінгом
                                            
                                             Виконайте тест Велике переселення народів  ПЕРЕГЛЯНУТИ
                                              Виконайте тренінг Словяни ПЕРЕГЛЯНУТИ
                                              Виконайте тренінг ПЕРЕГЛЯНУТИ
                                              Виконайте тренінг ПЕРЕГЛЯНУТИ



Група 7 Робота з презентацією
                                            Переглянувши презентацію складіть по 2 питання для                                                                       однокласників Переглянути    презентації № 41

Пройти тести в програмі Online Test Pad Велике переселення народів Переглянути

ІІІ. Узагальнення.

                  1)Пройти вихідне тестування Грецька колонізація  Переглнути                  

                  

ІУ.Домашнє завдання.

1 Опрацювати підручник  Бандровського  параграф 17-18
                                                        підручник Пометун ст. параграф 18-19
                                                        підручник Голованова ст. параграф 52
                                                        підручник Шалагіної параграф 38
                                                        підручнику  Лях параграф 8-10

1)Випереджувальні завдання Опрацювати підручник  Бандровського на  ст. 41,55
                                                        підручник Пометун ст. параграф 42,56-57
                                                        підручник Голованова ст. параграф 33,51-53
                                                        підручник Шалагіної параграф 37,53-56
                                                        підручнику  Лях параграф 11-14

2)Створення мережевих практичних вправ в програмі LearningApps.org  Переглянути
3)Створити тести в програмі Online Test Pad Переглянути
4)Створити тести в програмі test.edu.vn.ua  Переглянути інструкцію переглянти Переглянути

5)Створення відео проектів " Історія і історичні науки"
                                                 "Періодизація історії "

У.Посилання на розробки уроків 

Конструктор уроків 5-6 клас в Word  Переглянути урок                                                                 Переглянути №

УІ . Інші ресурси

УІІ. Використані  форми роботи  

  

Робота з хронологією

Встановлення причинно наслідкових зв’язків

Робота з картою

Робота з термінами

Аналіз історичних джерел

Робота з підручником

Робота з схемами

Робота з таблицею

Робота з відіо

Робота з аудіозаписами

Робота з презентаціею

Робота з ілюстраціями

Робота з персоналіями

Робота з культурними памятками

Робота "Онлайн-дискусія"

Віртуальні подорожі

Тренінги

Грецьку колонізацію Північного Причорномор’я можна поділити на кілька етапів:

1. Заселення Північно-Західного Причорномор’я та засвоєння Істрії у Подунав’ї та Борисфену на острові Березань (нижня течі Південного Бугу) (середина VІІ ст. до н.е.).
2. Освоєння узбережжя Березанського та Бейкушанського лиманів. Виникнення Ольвії, Пантікапею, Феодосії, Гермонасси тощо (перша половина – середина VІ ст. до н.е.).
3. Освоєння Нижнього Подністров’я та заснування Тіри і Ніконія (друга половина VІ – початок V ст. до н.е.);
4. Освоєння території Західного Криму і поява Херсонеса (кінець V ст. до н.е.).

Грецькі колонії в Північному Причорномор’ї (позначені червоним)

Загалом античні колонії в Північному Причорномор’ї існували близько 1000 років, і загинули внаслідок Великого Переселення Народів, проте деякі з них, такі як Херсонес продовжували існувати і в часи Середньовіччя, як форпости Візантії в Криму. Взагалі греки проживали в Криму до кін. XVIII ст. поки не були виселені російською імператрицею Катериною II до Приазов’я, де і зараз проживають їх нащадки.

 Усі античні колонії були створені за подобою своїх метрополій (метрополія – поліс, який засновував колонії). Більшість античних колоній були заснованими вихідцями з Іонічної Греції, а саме з міста – Мілет. Грецькі колонії були цілком політично незалежними державами. Державний лад в грецьких полісах був переважно республіканський, але також були випадки встановлення одноосібної влади тирана, єдиним винятком був монархічний устрій Боспорської держави (розташовувалася на території сучасних Керченського та Таманського півостровів та в пониззі Дону), але й тут царі Боспору були вимушені зважати на традиційні цінності грецьких полісів, які перебували у складі царства – надто сильними були традиції демократії в давніх греків.

Всю історію існування грецьких поселень в Північному Причорномор’ї можна поділити на два етапи:

1. Грецький – друга половина VII ст. до н. е. – середина I ст. н. е. – поява та розквіт грецької цивілізації Північному Причорномор’ї – грецькі держави були політично незалежними, або входили до складу інших елліністичних держав – наприклад, Понтійське царство  на деякий час встановило контроль над Боспорською державою.
2. Римський  – середина I – IV ст. н. е. – коли грецькі держави потрапляють у залежність від Римської імперії та гинуть внаслідок Великого Переселення Народів – період варваризації грецької культури та поступового занепаду античної цивілізації.

У містах-державах з республіканською формою правління вся влада належала народним зборам, у яких могли брати участь всі повноправні дорослі чоловіки. До участі в народних зборах не допускалися всі негромадяни, жінки та раби. На зборах обиралися колегії архонтів, які репрезентували виконавчу владу в полісі та регулювали різні сфери життя населення.  Як уже зазначалося, грецькі колонії створювалися по образу своїх метрополій, і тому соціальна-економічна структура  останніх повністю відповідала загально грецьким уявленням.

Типові грецькі міста були не більше 50-60 га. Житла будувалися з каменю або цегли (небаченого явища для місцевого варварського населення). Навколо міст розташовувалася сільськогосподарська округа поліса – хора.

Економіка грецьких колоній була в переважній більшості сільськогосподарською, але з значним  розвитком ремісництва та торгівлі. Торгівля грецького населення в Північному Причорномор’ї з місцевим варварським населенням значно відрізнялася від торгівлі з своїми братами-греками з метрополій та інших колоній. Основними статтями експорту з грецьких полісів  Північного Причорномор’я до Еллади були: пшениця, вино («дешеві вина») риба, шкіра, хутро, сіль, будівельний ліс та особливо цінувалися раби – яких місцеві греки купували в скіфів та інших кочівників, і потім перепродували до Середземноморських полісів. Імпортували переважно кераміку, дорогі елітні вина, ювелірні вироби ін. товари з Еллади. У торгівлі з варварами (все негрецьке населення елліни називали варварами) колоністи здійснювали обмін продуктів ремісництва на збіжжя та сировину.

Економіка грецьких колоній в Північному Причорномор’ї  була  дуже розвинутою, про що свідчить той факт, що практично кожен значний поліс карбував власну монету з різних металів – бронзи, міді, срібла та золота. Бронзові та мідні монети,використовувалися для дрібних торгових операцій  і господарських розрахунків в середині поліса. Монети з дорогоцінних металів, дуже рідкісні, іх використовували в міжнародній торгівлі.

Ольвійські монети-дельфінчики

Золоті монети Ольвії

Золотий стартер з Пантикапею

Відносини греків з місцевим населенням були не завжди мирними. Доволі часто античні поліси зазнаваливарварських навал, через, що в кожному полісі був акрополь укріплена фортеця в центрі міста. У разі необхідності, до зброї ставали всі дорослі чоловіки в полісі, пізніше у зв’язку з кризою давньогрецького полісу, колонії починають використовувати найманців – інших греків та місцеве варварське населення. Після переходу під контроль Римської імперії захистом грецьких міст займалися римські легіони.

Оборонні стіни Ольвії (на передньому плані) та друга лінія обонних стін навколо акрополя (зверху). Графічна реконструкція.

Грецькі міста-держави справляли дуже значний вплив на місцеве населення України. Рештки грецьких храмів та античної матеріальної культури були знайдені навіть на території Полтавської області. На зламі двох ер зростає вплив місцевого населення на грецьку культуру – починається варваризація останньої, еллінська культура все більше розмивається серед культур місцевих народів, втрачаючи свою унікальність.

У  I ст. до н. е. Єгипет починає конкурувати з колоніями у експорті зерна. Постійні війни з кочівниками, ослаблення Римської імперії та варваризація грецької культури в колоніях призводять до  занепаду останніх. Кульмінацією стала навала готів та гунів у IV ст. н. е. внаслідок якої загинули практично всі грецькі міста держави в Північному Причорномор’ї, а ті що вижили, такі як Херсонес, втратили свій античний вигляд і вже належали до християнської цивілізації.

Література:

1. Алексєєв С.В. та ін. Історія України: Короткий курс лекцій ( для студентів вузів усіх спеціальностей та усіх форм навчання)/ С.В.Алексєєв,О.А.Довбня, Є.П.Ляшенко. – Краматорськ: ДДМА, 2007. – 228с.
2. Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти, Міфи, Коментарі. – Вид. 2-ге, випр.. та доп. – Х.: ВД “ШКОЛА», 2008. – 608 с.
3. Орест Субтельний «Україна: Історія». – Київ «Либідь». – 1992.

мапа Великого переселення народів

Велике переселення народів – це умовна назва вторгнень та переселень германських, іранських, тюркських, слов’янських, арабських та ін. племен на територію Римської імперії у IV – VII ст. (приблизно 400-700 роки н.е.) До сьогодні вчені сперечаються з приводу самого поняття «Велике переселення народів». Наприклад, у французькій історіографії, Велике переселення народів називається – «германським вторгненням», в англійській – «період міграцій» або «період варварських навал», в німецькій – «міграція народів».

Щодо причин Великого переселення народів, то тут ще складніше. В сучасній пострадянській історіографії, яка до сих пір, заснована на позитивістсько-марксистському баченні історії, головною причиною Великого переселення народів, вбачається в соціально-економічному факторі – розпад родоплемінного ладу та необхідність нових земель. На підтвердження економічного фактору, історики також часто наводять кліматичний фактор – погіршення клімату на території «варварської периферії» (Північна та Східна Європа за Рейном та Дунаєм), варварські племена були змушені шукати нові землі.

Ще античні автори відзначають культурологічний фактор серед причин Великого переселення народів. Тобто, постійні військові, торговельні та ін. контакти варварів з римлянами призводять то засвоєння (хоч і поверхового) пізньоантичної культури варварським населенням Північної та Східної Європи. Варвари переймають пізньоантична цінності: любов до грошей, розкоші та ін. матеріальних цінностей, і починають проникати в римське суспільство прагнучи отримувати якомога вигідніше соціальне положення. Римляни навпаки поступово «варваризуюється» – поступово засвоюючи варварську культуру, що особливо видно із занепаду класичної латини

На противагу у римському суспільстві відбуваються ще більші культурні зміни. З часів встановлення імперії у 27 р до н.е. – римське суспільство все більше космополітизується, римська культура втрачає свої високі духовні ідеали, серед населення поширюються східні культи. Римляни втрачають свою власну ідентичність, що призводить до поступового розчинення римлян серед інших народів, тому римляни не були готові до виснажливої боротьби з варварськими племенами . Скоріш за все, всі причини діяли комплексно – кліматичний, економічний та культурні фактори були взаємопов’язаними.

У нашій статті, насамперед розглянемо місце українських земель  у подіях пов’язаних з Великим переселенням народів. Розглянемо події II – V ст. н.е. або 300-500 роки – 1 етап Великого  переселення народів. Другий етап – 500-700 роки – слов’янське переселення розглянемо в окремій статті.

Україна відіграла важливу роль на початковому етапі Великого переселення народів. Саме з українських земель і почалося це епохальне історичне явище. У III ст. н.е. германські племена готів, які проживали на Півночі Балтики та Півдні Скандинавського півострова переселилися в Причорноморські степи. Готи розгромили місцеві сарматські племена та грецькі поліси. Умовно, Готські племена можна поділити на дві великі групи – вестготи (жили між Бугом та Дунаєм) та остготи (жили між Дніпром та Кубанню).

Готи

Наприкінці III ст. готський вождь Германаріх утворив Готську державу, яка  простягалася на території від Балтійського моря на півночі до Чорного та Азовського морів на півдні, від Тиси на заході і Дону на сході. Столицею Готського королівства було місто Данапроштадт – «місто на Дніпрі», локалізувати яке до сих пір не вдається (вчені пропонуєть різні версії, щодо розташування цього міста – Київ, Берислав в Херсонській області, село Башмачка в Дніпропетровській області). Проте дуже важко назвати  «державою» це політичне утворення, воно було дуже аморфним, влада готських королів була дуже обмеженою. Археологи з приходом готів, відмічають розквіт черняхівської археологічної культури у III – V ст. Черняхівська культура датується – 100-500 роками, і як відмічають археологи, була синкретичному – тобто, поєднувала у собі різні елементи – готський, слов’янський, сарматський та ін. Історики відмічають довгу боротьбу готів з слов’янським населенням лістостепу України .

Гуни у битві з аланами.Гравюра художника Йогана Непомук Гейгера

У 375 році в Причорноморські степи приходять племена гунів. Як вважається, гуни – це прототюрське племінне об’єднання, які раніше жили в степах Монголії та Китаю (історики ототожнюють гунів з хунну). У 70-х роках IV ст. гуни розбили сарматські племена аланів, які проживали в Приазов’ї та перейшовши Дон розгромили готську державу – вестготи мігрували у Фракію та почали війну з римлянами. Місцеве словянське наслення стало залежним від гунів та разом з гунами приймало участь у їх походах.

У 377 році держава гунів охоплювала території від Волги до Дунаю, і на початок V ст. центром гунської держави було Північне Причорномор’я. Найбільш відомим правителем гунів був Аттіла (готською мовою «батько»). Аттіла переніс цент держави до території сучасної Угорщина та здійснював грабіжницькі походи на території Західної та Східної Римської імперій. Східні римські імператори змогли відкупитися від гунів та спрямували іх на Захід.

У 451 році відбулася грандіозна битва в історії Європи. На Каталаунських полях (сучасна провінція Шампань) зійшлися сили римлян та гунів на сторонах яких воювали германські та інші племена. До сих пір не відомо хто переміг у цій битві, проте Аттіла був змушений відмовитися від походу на Рим. Хоча скоріш за все Аттіла відмовився від походу на Рим не через поразку, а епідемію чуми, яка спалахнула в Північній Італії. Після смерті Атілли у 453 році, імперія гунів розпалася.

Криваві війни та епідемії на території Західної та Східної Європи призвели до скорочення населення Європи, зумовили остаточний занепад античної культури, та відкрили шлях до слов’янської колонізації Балкан.